Фотограф на війні: бачити те, що інші не бачать чи не хотять бачити. Буча, Бородянка, Макарів, Ірпінь, Гостомель, Чернігів, Київ. Історії про війну, взаємодопомогу, страждання, дерева, міста й села, речі, душі людей. Український фотограф Олександр Глядєлов та український філософ Володимир Єрмоленко.
Зміст:
- 1:03 - хто такий Олександр Глядєлов
- 1:40 - Глядєлов як фотограф невидимого
- 2:45 - серед усіх людей, які фізично бачать, 75% НЕ бачать насправді
- 3:50 - як фотографує Глядєлов
- 4:45 - камера як частина тіла
- 5:33 - чому Глядєлов робить чорно-білі фото?
- 6:55 - чи пам’ятає фотограф кожну зі своїх світлин?
- 7:40 - що змінилося після 24 лютого?
- 8:40 - Буча
- 10:03 - розстріляні цивільні автівки. Душі людей
- 11:30 - неможливо змиритися з тим, що росіяни зробили
- 14:15 - про дерева як свідків війни. Дерево в Бородянці
- 15:20 - розстріляні, обезголовлені і потрощені дерева як символ великої війни
- 18:12 - про біофілію і відчуття єдності з життям
- 19:00 - про бичків і биту російську техніку біля Великої Димерки
- 20:15 - «російські солдати - не орки. Орки - воїни. А це гівно»
- 20:49 - що українці відчувають до росіян?
- 21:40 - чим особлива ця війна?
- 22:33 - Гостомель
- 23:28 - російська ракета на Куренівці. Про повторення жахіть війні. Про паралелі з Другою світовою
- 25:03 - це не сталося сьогодні. Це повторення злочинів минулого. Це коло, яке ми маємо розірвати
- 25:20 - про руйнування культурних пам’яток, які пережили Другу світову і сталінізм
- 25:57 - Київ і Чернігів: руйнували монголи, німці, а потім росіяни
- 26:10 - що найболючіше на війні?
- 27:30 - смерті людей не стають для нас статистикою
- 28:15 - стоїм, їбашим
- 28:35 - чи можлива краса на війні?
- 31:10 - «Один за іншим приїжджали бусики, з них діставали ящики, там були тіла»
- 33:16 - Чернігів, місто-фортеця
- 35:13 - Ірпінь, переправа.
- 36:19 - про можливі розлами в суспільстві.
- 38:15 - про презирство до ворога
- 40:15 - Ірпінь. «я чекаю на свою жінку. Я нікуди не піду»
- 41:50 - як говорити про цю війну з людьми, які не з України
- 45:40 - «Ти розумієш, що близькі ще не знають, що їхнього сина, брата, чоловіка нема»
- 46:15 - автівки, розчавлені російськими танками
- 48:00 - “фотографія - це моя мова”
- 50:20 - “це ж соняшники, це ван Гог, це життя. А тут діти і смерть”
- 50:47 - “Українці дали мені можливість відчути те, на що я вже втратив надію”
- 53:00 - такі рани не заживають
- 54:25 - це найбільш важливі події на цій планеті
- 55:35 - Харків, Гамлет, “Час чує нас”
- 56:15 - наша країна - немов немовля
- 57:05 - адекватних росіян - катастрофічна меншість
- 01:00:05 - я мріяв походити з Максом Левіним по горах взимку. Але Макса нема..
- 01:00:24 - Україна - це назавжди
- 01:00:42 - Єрмоленко грає гімн