Чому в Україні може відбутися ренесанс в кіноіндустрії після завершення російської агресії проти України? Як можна стати режисером неігрового кіно, не маючи профільної освіти? Чим відрізняється ігрове кіно від неігрового? Літературознавиця та співзасновниця “Культу” Тетяна Огаркова говорить з Надією Парфан, кінорежисеркою та кінопродюсеркою, однією з яскравих молодих режисерок нового покоління.
ЗМІСТ
- 1:46 Як освіта культуролога та антрополога веде до кіно
- 4:44 Історія створення документального фільму «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго»
- 7:16 як комунальники стають героями фільму і чому вони невидимі герої країни
- 8:09 хор як протилежність до соло. Чому мистецтво важливе
- 13:06 як в документальному кіно поєднується реальність та мистецтво
- 21:20 історія створення фільму «Жінки, яка грають в ігри»
- 27:26 як знімався документальний фільм про безхатченка Володю «Заново»
- 33:48 чи варто режисеру документального кіно підтримувати зв’язок з людьми, які знімалися у фільмі
- 35:44 як герой «Заново» повернувся додому, але опинився в окупації в Токмаку
- 37:11 «у документальному кіно ти не можеш знімати людину, яку ти не любиш»
- 37:49 як можна пояснити суттєве пожвавлення кіноіндустрії в Україні після 2014 року
- 40:24 «в українського кіно є дві проблеми – Росія та голова Держкіно»
- 42:54 Про те, як війна допомагає пройти процес глибинної деколонізації. «Ми не боїмося нашого власного голосу»
- 45:44 Чому після війни буде новий бум в українському кіно
- 46:06 про новий документальний фільм Надії Парфан. Щоденник війни під назвою «Я не хотіла робити фільм про війну»