Який жанр фіксує порядок денний культурної ситуації? Безумовно, есеїстика.
У цьому епізоді говоримо про те, що механізм мистецтва сповільнює проте не припиняє свій рух у воєнний час. Попереду нас чекає багато великих творів, які пропрацьовуватимуть отриманий травматичний досвід. Але найоперативніше фіксує міркування та ставить гострі запитання саме есеїстика. Що ж це за жанр – есей, як до нього підступитися та у чому його переваги?
Close reading: у наступному епізоді обговоримо есей Соломії Павличко «Насильство як метафора (дискурс насильства в українській літературі)»
Recommended list:
- Вірш Ярослава Довгана «Не від того я помру, що на світі буде война» у виконанні «Мертвого півня»
- Славенка Дракуліч «Вони б і мухи не скривдили»
- Горан Войнович «Югославія, моя Батьківщина»
- Самюел Беккет «Уот»
- «Українські жінки у горнилі модернізації» (упорядниця Оксана Кісь)
- Юрій Андрухович «Зло»
- Колонка на порталі LB Іллі Левченка «Деколонізація і сила відсутності, або Чому вся російська культура є тоталітарною»
- Конспект лекції Володимира Єрмоленка «Есей як біографія ідей»
- Есей Тараса Прохаська «Ворожіння на рядках»
- Віра Агеєва «За лаштунками імперії»
- Соломія Павличко «Роздуми про вуса, навіяні одним оповіданням Олекси Стороженка»
- Софія Андрухович, есей “Роблячи більше, ніж можливо”.